Ага, П-п-п-п-північ

Я з міста, в якому дні не мають змісту (є)Тут не тісно, тому всім вистачає кисню (ага)
Та люди киснуть, в провінції життя зависло
Й змушує дивитись на все через чорно-білу призму
Якщо не схопить приступ і не прийде пристав (ага)
То в перспективі призом стане столична прописка
Очі без блиску, хочеш подивися зблизька
Старієм швидше, хоч і повільніше ідуть числа
Умови стисли, та в касти зверху совість чиста (суки)
Куди поділось те, що називали ми Вітчизна (є)
Кинуть народ для вас це, як замінить білизну
Так, як нам живеться знизу, ви не знаєте й приблизно
Скинете все на кризу, сядете у своє крісло
Та, на жаль, від цього нам краще жить не стане, звісно
Усі тікають звідси, в окраїнах мріям не місце
Big City Life, провінція, асталавіста

Я покидаю рідну периферію
Там, де в рожеві мрії вже ніхто не вірить
І хоч люблю її сильно, та віра у свої сили
Змушує кинути міста ті, що зростили
Я покидаю рідну периферію
Там, де в рожеві мрії вже ніхто не вірить
І хоч люблю її сильно, та віра у свої сили
Змушує кинути міста ті, що зростили

Провінція у мене в голові
Де дні ідуть в тіні, люди до болю прості
Провінція — не значить пістолетом тримать хвіст
Провінція — це значить любити усіх, з ким ріс
Місто завжди манило (ага)
Там же так красиво (красиво)
Нічні вогні з вікна общаги — це так, сука, мило (єбать)
Мілійони лиць, міліард думок (думок)
Та чомусь кожен дума лиш за себе одного (ага)
Через одного трапляється Великий Гетсбі
Насправді: прогнаний кіт (кис-кс) — геть, брись!
Маєш лаве — добре, маєш вплив — круто
Та ми живемо з цими мріями отак от тупо
Ми не гратись припхались, це у ваш город камінь
Рідше доводиться бачити моє лице мамі (пробач)
Та об стіни цього факту не розбивсь мій катер (знаєш)
Я свій особистий тренер, тренер, мать його, Картер

Я покидаю рідну периферію
Там, де в рожеві мрії вже ніхто не вірить
І хоч люблю її сильно, та віра у свої сили
Змушує кинути міста ті, що зростили
Я покидаю рідну периферію
Там, де в рожеві мрії вже ніхто не вірить
І хоч люблю її сильно, та віра у свої сили
Змушує кинути міста ті, що зростили

Тиць, ти з глузду з′їхав? Лише мій дім — моя втіха
На вулицях ввечері тихо, лиш дощ стікає по стріхам
Крони дерев качав вітер. Мої слова — це субтитри
До цих пейзажів, що прикрасила осіння палітра
Притулок музи з думками, які складаю до купи
Під плотні лупи, поки сплять мої рідні Прилуки
Моя провінція — це частка душі, це тема віршів
Це місце, де більшу частину свого життя я прожив
З дитинства на районі з місцевими допізна кружив
Нажив не мало ворогів, дай бог здоров'я своїм
Я п′ю до дна за театр, провінціальний мій андер
З роками зрозумів, що про свій дім забувати не варто

Я покидаю рідну периферію
Там, де в рожеві мрії вже ніхто не вірить
І хоч люблю її сильно, та віра у свої сили
Змушує кинути міста ті, що зростили
Я покидаю рідну периферію
Там, де в рожеві мрії вже ніхто не вірить
І хоч люблю її сильно, та віра у свої сили
Змушує кинути міста ті, що зростили

Ті, що зростили
Північ, Pundah Records, йоу
Два, нуль, один, три